НУШ: як змінюються уроки та оцінювання в школі
Богдан Литвиненкожурналіст, пише про безпеку в школі
Зміст
На уроці НУШ можна запропонувати практичне завдання й обговорити з учнем не лише відповідь, а й спосіб її отримання. Діагностичну роботу можна використати, щоб обрати наступну вправу. У статті розглянемо, як сформулювати відгук про роботу учня. Наприкінці покажемо, як перевірити, чи підходить знайдений матеріал для класу й теми.
НУШ: як обговорити навчання на прикладі уроку
Щоб обговорити навчання в конкретному класі, запитайте вчителя, яке завдання виконували учні та як вони пояснювали відповідь. Так розмова стосуватиметься роботи на уроці, а не назви підходу.
Один зі способів побудувати заняття — дати учням завдання, у якому відповідь потрібно не тільки назвати, а й пояснити. Наприклад, після читання тексту можна попросити знайти речення, яке підтверджує висновок. Учитель тоді бачить і відповідь, і спосіб міркування. Це приклад організації уроку, а не вимога до кожного заняття.
Для розмови про навчання вдома зручно розрізняти такі складники:
- знання — яку інформацію учень відтворює або знаходить;
- дію — як застосовує її до поставленого завдання;
- пояснення — чим обґрунтовує обраний спосіб;
- відгук — що вже вдалося і над чим попрацювати далі.
Ці складники не замінюють зміст предмета. Якщо клас вивчає вимірювання, дитині все одно потрібні відповідні поняття й навички. Практичне завдання дає нагоду побачити, чи використовує вона їх у новій ситуації, а пояснення допомагає відрізнити обдумане рішення від вгаданої відповіді.
Якщо в класі проводять ранкові зустрічі або тематичні тижні, запитайте вчителя, яку тему опрацьовували учні й що вони робили самостійно. Оцінюйте такі формати за навчальною метою, а не лише за назвою.
Як практичні завдання працюють на уроці
Практичне завдання пропонує застосувати вивчене до описаної ситуації. На уроці математики учні можуть показати спосіб розв’язання за допомогою предметів або запису. Пояснення допоможе вчителю побачити, як дитина дійшла відповіді.
Після розв’язання вчитель може запитати не лише про відповідь, а й про спосіб її перевірки. Учні можуть порівняти свої записи та пояснити, як кожен із них пов’язаний з умовою завдання. Таке обговорення стосується способів роботи, а не того, хто відповів першим.
Схема показує послідовність для одного можливого заняття: ситуація, рішення, обговорення та відгук. Вона не задає обов’язкової тривалості етапів. Для іншої теми вчитель може взяти текст, схему або предмети, залишивши той самий принцип: учень має показати, на чому ґрунтується його відповідь.
Застосування знань не обмежується математикою. Після читання оповідання учням можна запропонувати вибрати твердження про вчинок персонажа й знайти в тексті підтвердження. Тоді відгук стосуватиметься конкретної дії: чи відповідає наведений уривок висновку. Загальна похвала не підкаже, яке місце в тексті варто переглянути.
Для молодших школярів предмети або схеми можуть зробити умову завдання видимою. Добираючи наочність для першого класу НУШ, дорослому варто почати з мети: показати кількість, послідовність чи зв’язок між частинами.
Практичне завдання можна обговорити і вдома без повторного проходження всього уроку. Попросіть дитину показати одну виконану вправу, назвати свою дію та пояснити, як вона перевірила результат. Якщо пояснення не збігається із записом, це конкретне запитання для вчителя, а не підстава робити висновок про знання з усього предмета.
Яку роль має вчитель і як отримати зворотний зв’язок
Учитель може побудувати роботу так, щоб спочатку почути спосіб розв’язання, а потім дати відгук. Наприклад, під час спільного завдання одна дитина пропонує відповідь, друга показує місце в тексті, на яке спирається група. Запитання «де це видно?» допомагає уточнити міркування. Воно точніше за прохання просто повторити правильний варіант.
«Коли говоримо про роботу дитини, почнімо з конкретного прикладу: що вона написала, пояснила або перевірила. Загальна характеристика не підказує, яку дію спробувати наступною». — Богдан Литвиненко, журналіст
Зворотний зв’язок можна будувати навколо виконаної дії. Попросіть учителя вказати, яку частину роботи учень виконав самостійно та що потребує пояснення. Такий відгук дає змогу обговорити завдання без загальної характеристики дитини.
Батькам корисно попросити показати саму роботу поряд із відгуком. Якщо запис стосується пояснення, подивіться, яке саме пояснення написала дитина. Якщо йдеться про пропущений крок, попросіть учителя навести приклад цього кроку. Така розмова спирається на виконане завдання, а не на припущення про старанність.
На ранковій зустрічі вчитель може запропонувати учням коротко висловити думку, а під час групової вправи — попросити обґрунтувати спільне рішення. Це різні ситуації: участь у розмові не є відповіддю на предметне завдання. Щоб зрозуміти навчальний поступ, зіставляйте відгук із тим, яку дію учень виконував на уроці.
Як діагностичні роботи допомагають визначити наступний крок
Діагностична робота дає матеріал для розмови про конкретні навчальні дії.
Таблиця пропонує запитання до відповідей і пояснень у діагностичній роботі. Вона допомагає обрати наступну навчальну дію, не оцінюючи особистість дитини.
| Що переглянути в роботі | Що уточнити | Наступна навчальна дія |
|---|---|---|
| Пояснення способу | Чи може учень показати свій спосіб на предметах або схемі | Попросити пояснити записаний розв’язок |
| Умова завдання | Які слова та дані використав учень | Разом підкреслити дані, потрібні для дії |
| Перевірка відповіді | Чи збігаються запис і малюнок | Запропонувати порівняти запис із малюнком |
Таблиця не перетворює окрему роботу на характеристику здібностей. У першому рядку варто запитати про пояснення, у другому — повернутися до умови, у третьому — зіставити два способи показати результат. Саме різниця між цими діями робить перегляд роботи кориснішим за повідомлення лише загального підсумку.
Якщо школа надала результат без прикладів завдань, попросіть учителя пояснити, що саме перевіряли і яку вправу він радить виконати далі. Для окремої розмови про рівні та форми відгуку скористайтеся поясненням шкільного оцінювання в НУШ і звірте його з повідомленням вашого закладу. Не підміняйте запитання про конкретну помилку запитанням, чи «добрий» увесь результат.
Повторна вправа має стосуватися тієї дії, щодо якої виникло запитання. Якщо дитина виконала завдання, але не пояснила запис, доречно попросити пояснення замість ще одного набору відповідей. Так можна обговорити спосіб роботи без широких висновків про знання з предмета.
Де шукати навчальні матеріали для свого класу
Почніть із теми, яку назвав учитель, а не з першого знайденого файла з позначкою «НУШ». Для однієї назви предмета трапляються матеріали з різними завданнями: текст для читання, картки для вправляння або готові відповіді. Перед завантаженням визначте, яка дія потрібна дитині — прочитати, розв’язати, пояснити чи перевірити власну роботу.
Для добору використайте таку послідовність:
- Уточніть клас і тему в повідомленні вчителя або в навчальній програмі, за якою працює клас.
- Зіставте назву теми зі змістом матеріалу: перегляньте самі завдання, а не лише заголовок файла.
- Перевірте джерело: хто опублікував матеріал і чи видно, для якого класу його підготували.
- Запитайте вчителя, якщо знайдена вправа помітно відрізняється від тієї, яку виконували на уроці.
Так ви відокремите допоміжну вправу від матеріалу, який лише має схожу назву. Пошук можна почати з повідомлень школи та сайту Міністерства освіти і науки України — mon.gov.ua. Якщо треба з’ясувати, як тема пов’язана з програмою, відкрийте також матеріал про навчальну програму й порівняйте його з інформацією від учителя.
«Перед тим як дати дитині знайдену вправу, звірте її з класом, темою та завданням уроку. Навіть зрозумілий матеріал не допоможе з відповіддю на інше запитання». — Богдан Литвиненко, журналіст
Відкладіть файл, якщо з нього неможливо зрозуміти, для чого саме призначені завдання. Натомість покажіть учителю назву або приклад вправи й запитайте, чи відповідає вона поточній темі. Це точніше, ніж добирати матеріал тільки за віком дитини або оформленням карток.
Як використати підхід НУШ у щоденному навчанні
Почніть з однієї роботи учня: подивіться на завдання, попросіть пояснити спосіб і прочитайте відгук поруч із відповіддю. Якщо виникла розбіжність, сформулюйте для вчителя запитання про конкретний крок. Для додаткової вправи спершу звірте клас, тему та джерело матеріалу. Так розмова про НУШ залишиться розмовою про навчальну дію, яку можна побачити й обговорити.
Відповідаємо на запитання
Як зрозуміти підхід НУШ на прикладі уроку?
Запитайте вчителя, яке завдання виконував клас, як учні пояснювали відповідь і який відгук отримали. Це допоможе обговорити роботу дитини без загальних оцінок.
Які технології навчання використовують у НУШ?
У розмові про технології навчання НУШ краще уточнювати конкретну дію: учні обговорювали текст, розв’язували практичне завдання чи порівнювали способи відповіді. Назва прийому без прикладу роботи не показує його навчальної мети.
Для чого проводять діагностичні роботи в НУШ?
Роботу можна використати, щоб побачити, які саме завдання потребують додаткового пояснення або вправляння. Попросіть учителя показати приклад такої дії, а не лише повідомити загальний результат.
Де шукати навчальні матеріали для свого класу?
Спершу перевірте тему й клас у повідомленні вчителя або програмі. Потім перегляньте завдання у знайденому матеріалі та уточніть у школі, якщо вони не збігаються з поточною роботою.
