Громадянська освіта — це також і про стосунки між людьми. А коли йдеться про відносини, конфліктів не уникнути. Корисна та важлива мета — навчити дітей вирішувати їх у мирний спосіб. Як це зробити за допомогою «Я-твердження», розповідає методолог проєкту "Мирна школа", сертифікована медіаторка, тренерка та фасилітаторка, членкиня ГО «Інститут миру і порозуміння» Альона Горова у подкасті онлайн-медіа "Освіторія". Відеозапис подкасту дивіться в YouTube.
Громадянська освіта та вирішення конфліктів
Громадянська освіта — це знання про те, як молода людина вбудовується в суспільні відносини, як вона діє ефективно, якісно, професійно. Щоб уроки громадянської освіти були ненудними та практичними, проєкт «Мирна школа» пропонує дієві техніки роботи з конфліктом.
Не сварки та бійки, а рішення та ідеї
Ключові компетенції вчителів та учнів:
- вирішення конфліктів;
- побудова та підтримка стосунків;
- чутливість до багатоманіття та недискримінація;
- саморефлексія та життєстійкість.
Уникати конфліктів — не вихід. Найпоширеніша асоціація щодо цього поняття: сварка, бійка, сльози. Часто вважають, що здоровий колектив обходиться без конфліктів. Але це хибна думка, адже колектив без конфліктів — це група людей, між якими нічого не відбувається. Насправді конфлікт — це явище, яке є неодмінною частиною життя кожного з нас. У його основі лежать певні інтереси й потреби. Конфлікт — це сприйняття несумісності інтересів.
Сльози та бійка — зовсім не обов’язкові його наслідки. Наслідком конфлікту може бути порозуміння, прийняття важливого рішення, розвиток, нові ідеї. Конфлікти лякають тих людей, які не вміють їх вирішувати, використовувати як можливість.
Конфліктів не потрібно боятися чи ігнорувати. Їх треба вчитися розв’язувати, залучаючи у процес обговорення всіх учасників конфліктної ситуації.
З чого починати розбір конфлікту?
«Мирна школа» успішно застосовує різні відновні практики: відновна бесіда, коло примирення, медіація. Але починати варто саме з «Я-твердження».
- Варто видихнути, дати час розслабитися, прийняти цю буденність, що конфлікт стався. Його слід вирішувати, а не ігнорувати, заморожувати, згладжувати, маскувати.
- Зрозуміти, які насправді інтереси та потреби цей конфлікт зачіпає. Ми звикли реагувати на рівні позиції. Це ніби верхівка айсберга: зверху лише невеличка частина того, що ми знаємо про себе. Говоримо собі та іншим: «Хочу, щоб було по-моєму». «Хочу, щоб він вибачився». А насправді ми хочемо далеко не цього, але не вміємо розбиратися у справжніх мотивах. Потрібен крутий інструмент, щоб це пропрацювати.
Як працювати з «Я-твердженнями»
Приклад, який можна застосувати, аби навчитися користуватися універсальним інструментом — технікою «Я-твердження». До слова, цей приклад можна розбирати на уроці з класом (тоді їм доведеться подумки поставити себе на місце педагога).
Досить типова ситуація: учні ігнорують учителя, не виконують поставлені завдання, вербально і невербально демонструють свою зверхність, ставляться до вчителя як до обслуговчого персоналу. Спробуйте зрозуміти потреби педагога в цій ситуації. Універсальний інструмент, який допомагає в цій та інших ситуаціях — техніка «Я-твердження».
Дайте відповідь (краще письмово) на чотири важливі запитання: щодо опису ситуації, емоцій, які ситуація викликає, інтересів та потреб, віднаходження тих змін, які ви хочете бачити (стратегії виходу із ситуації).
Опишіть ситуацію, що трапилась.
Як це виглядає очима вчителя. Важливо, що записувати треба саме спостереження, не даючи жодних оцінок. Як це зробити?
Візьмемо речення: «Учні зверхньо поставилися до роботи в групах». Слово «зверхньо» — це вже буде оцінювальне судження. Людина ніби перекидає всю відповідальність лише на одну сторону. А в конфлікті стосунків завжди є дві сторони. Спробуйте переробити спочатку самостійно.
Якщо не виходить, підказка: «Учні не виконували завдання в групах».
А що робити, якщо цей вчитель — ви, і образа, гнів та інші емоції киплять і не дають глянути на все відсторонено? Тоді можна написати все, що відчуваєте, що думаєте про тих учнів. Звільнитися таким чином від надлишку негативних почуттів, а потім просто викинути ці нотатки і лише тоді перейти до першого питання.
Таку вправу можна навіть впровадити в класі на постійній основі. Якщо вчитель чує, що учень описує ситуацію оцінково, він може запропонувати описати ситуацію інакше. Тоді навичка безоцінкових висловлювань стане нормою у класі.
Напишіть, які емоції/переживання викликає у вас ця ситуація.
Насправді емоцій дуже багато. В українській мові є понад 300 назв їхніх відтінків, проте ми не володіємо цим словником. Відповідно, більшості людей дуже важко віднайти правильну назву тому, що з ними відбувається. Тож коло емоцій Роберта Плутчика буде чудовою допомогою, аби визначитися. Там зображено, як шість базових емоцій розходяться на відтінки. Можна перебирати їх та прислухатися до себе. А вчителю легко видрукувати це коло та розмістити в класі, щоб учні підглядали під час уроку та краще усвідомлювали почуття.
Коли людина озвучує/«знайшла» свою емоцію, вона зрозуміє це, бо стане легше на фізичному рівні. Емоцій стосовно певної ситуації може бути не одна, а дві-три. Не треба поділяти їх на позитивні та негативні, адже кожна корисна для усвідомлення суті конфлікту. Емоції — це ключ до розуміння того, які реальні потреби й інтереси викликає ситуація, яку треба вирішити.
Подумайте і дайте чесну відповідь на запитання: що для вчителя важливо в цій ситуації? Які інтереси були зачеплені, що викликало такі емоції?
«Мені важливо, аби учні виконували вказівки вчителя». «У класі має бути тиша». «Діти мають поводитися чемно».
Найбільша помилка — відповідати такими соціально очікуваними, шаблонними, стереотипними фразами, тим паче якщо йдеться не про потреби того, хто відповідає, а про те, що мають робити інші люди (у цьому випадку — учні).
Важливо запитати в себе саме про свої інтереси (якщо це приклад для розгляду, то зосередитися на інтересах саме вчителя). Спробуйте не менш ніж п’ять разів запитати себе «А чому саме так?» і щоразу записувати відповіді. Це дозволить докопатися до інтересів, адже емоції — суб’єктивна форма існування об’єктивних потреб.
Наприклад, така відповідь: «Ця ситуація засмучує вчителя, тому що для нього важлива повага від учнів». Краще ще деталізувати: яка саме повага — як до людини чи як до вчителя, у якій формі хочеться, аби вона проявлялася, тощо. Насправді таких потреб може бути дві і більше.
Що вчитель може зробити в цій ситуації, аби ця його потреба/інтерес була задоволена?
Коли ми думаємо над тим, що можемо зробити, зміщуємо локус контролю із зовнішнього на внутрішній, беремо ситуацію у свої руки. Це перехід від ситуації, коли від учнів залежить, як вони сприймають вчителя та поводяться, до ситуації, коли саме він може щось конкретне зробити, аби вирішити конфлікт.
Чи буде цього достатньо?
За досвідом експертки, у 80 % випадків люди знаходять рішення, ті власні дії, яких достатньо, щоб змінити ситуацію на свою користь. І це відбувається безвідносно до іншої сторони конфлікту. Звісно, це певна робота (непроста), саморефлексія та самоусвідомлення.
У решті 20% вам таки доводиться шукати рішення разом з тими, з ким виник конфлікт. Спочатку працюєш над ситуацію повноцінно сам, а потім вже можна ділитися висновками. У наведеному вище прикладі вчителю варто додатково поговорити з учнями, але звісно ж не десь нашвидкуруч у коридорі, а окремо зібравшись.
Отже, ми рухаємося за таким алгоритмом: ситуація — емоція — інтерес — і тільки тоді зміна чи дія.
Застосування інструментів зазвичай для учнів спочатку виглядає важким і зайвим. Завжди легше діяти за старим принципом — накричати, образитись. Але якщо хоч раз зробити по-іншому й отримати результат, вони відчують полегшення і захочуть і далі формувати неконфліктне середовище.
Вчительський конструктор: вправа «Аналіз конфлікту»
Запропонуйте старшокласникам техніку для вирішення власних конфліктів.
Час: 10 хв.
Матеріали та ресурси:
1. Роздатковий матеріал «Карта емоцій» (видрукувати один примірник на парту або вивести на мультимедійну дошку).
2. Схема «Я-твердження»
Презентація схеми «Я-твердження»
1. Запропонуйте учням пригадати якусь власну конфліктну ситуацію, яку вони прагнуть вирішити. Свої результати протипоказано проговорювати при класі, адже це особисте. Наголосіть на тому, що робота відбуватиметься індивідуально («про себе»), виключно для кращого розуміння процесу аналізу конфлікту. Нікому з класу чи вчителю розказувати свій конфлікт не потрібно!
Зауважте, що такий аналіз конфлікту варто застосовувати виключно якщо учні зацікавлені:
- знайти життєздатне (виконуване і тривале у часі) рішення,
- зберегти стосунки з людиною у конфлікті надалі.
2. Для презентації використовуйте схему «Я-твердження». Розкажіть про кожний етап роботи.
Після кожного етапу робіть невеликі паузи, щоб учні мали можливість опрацювати власну ситуацію.
3. Після завершення презентації запропонуйте учням, за бажанням, поділитися своїми відчуттями, інсайтами, думками стосовно щойно виконаного аналізу конфлікту.
Орієнтовні питання:
- Що вас здивувало?
- Що було складно?
- Що ви берете собі?
Вчительський конструктор: рольова гра «Проєкт»
Час: 35 хвилин
Мета і завдання: навчити учнів аналізувати конфлікт, використовуючи схему «Я-твердження».
Матеріали та ресурси:
1. Фліп-чарт з аркушами формату А1 та маркери (або будь-який інший варіант ресурсів для графічного зображення схеми «Я-твердження»: мультимедійна дошка, вайтборд та маркери, шкільна дошка та крейда тощо).
2. Роздатковий матеріал «Карта емоцій» (видрукувати один примірник на парту або вивести на мультимедійну дошку).
3. Видрук рольової ситуації «Проєкт» — кількість копій відповідає кількості груп.
Підготовка: Клас об’єднуємо у групи. Якщо учнів не більш ніж 20, їх буде дві: одна — збірний образ персонажа Олексія, друга — Тетяни. Якщо учнів близько 30 чи більше, краще зробити по дві групи на Олексія і Тетяну.
Хід роботи:
1. Робота в малих групах (15 хв).
Завдання: ознайомитись з баченням конфлікту однієї зі сторін, проаналізувати конфлікт за схемою «Я-твердження» та сформулювати одне «Я-твердження» від групи від імені одного з учасників конфлікту до іншого. Тобто одні групи формулюють «Я-твердження» Тетяни до Олексія, а інші — Олексія до Тетяни.
Попросіть групи зафіксувати вироблені «Я-твердження» письмово (в ідеалі — маркерами на аркушах формату А1 або А2).
2. Презентації груп та групова дискусія (15 хв).
Запропонуйте групам «Тетян» першими зачитати свої повідомлення, групи «Олексіїв» уважно слухають та слідкують за своїми реакціями. Після проговорювання записані «Я-твердження» «Тетян» доречно розмістити так, щоб групи «Олексіїв» їх бачили.
Питання для груп «Олексіїв»:
Як ви реагували на повідомлення від «Тетяни»? Чи виникало бажання спокійно поговорити? Чи, навпаки, хотілося сперечатися? Чому?
Проаналізуйте, чи всі кроки «Я-твердження» сформулювані коректно? Чому?
Що в «Я-твердженнях» вам сподобалось?
Що в повідомленнях вам би хотілося покращити?
Після обговорення групи міняються: тепер повідомлення зачитують групи «Олексіїв», відповідно, вчитель веде обговорення з групами «Тетян».
Наприкінці можна запропонувати учням знайти кілька рішень, які б одночасно задовольняли інтереси обох учасників конфлікту: такі рішення називають «Виграш — виграш».
3. Дебрифінг (5 хв).
Можливі питання для підсумкового обговорення:
- Що для вас було найбільш корисним під час сьогоднішнього уроку?
- Що нового ви дізналися про конфлікти та інструменти їх вирішення?
Рольова ситуація «Проєкт» (матеріали для вчителя)
Загальна інформація
Однокласники Тетяна й Олексій (10-й клас) отримали завдання зі спільної підготовки проєкту з біології. Цей проєкт є підсумковою роботою за півріччя, відповідно, якість його виконання є надзвичайно важливою для обох учнів. Крім того, найкращі проєкти братимуть участь в обласному конкурсі з біології — і Тетяна, і Олексій зацікавлені брати в ньому участь.
Спільна інформація для обох груп:
Ви з ентузіазмом зустріли новину про спільну підготовку проєкту з таким партнером — це розумна та відповідальна людина, ви кілька разів успішно виконували спільні завдання.
Після уроку біології на перерві ви обговорювали проєкт: чітко сформулювали тему та перелік розділів проєкту. Потім перерва закінчилась, на тому ви зупинились. Той день був дуже завантажений, отож до обговорення ви так і не повернулись.
Наступні два тижні клас займався дистанційно, ви були завантажені, хоча про проєкт пам’ятали. Олексій поїхав на цей час до бабусі в село і зв’язок у нього був дуже поганий, частину уроків він пропускав через погане з’єднання.
Після конфлікту для вас важливо завершити проєкт вчасно та якісно — від цього залежить оцінка з біології. Вам також важливо, щоб робота, яку ви вже зробили з підготовки проєкту, була врахована. Ви хочете прояснити непорозуміння, щоб такого не сталося в майбутньому. Для вас важливо зберегти дружні стосунки.
Бачення Тетяни (конфіденційна інформація для групи «Тетяна»)
Ви не дуже переймались тим, що не обговорили всі деталі. Вирішили працювати так, як раніше: кожен готує ту частин, яку запропонував. За два тижні встигли підготувати два розділи, на що витратили значну кількість часу та власного ресурсу.
Після повернення до офлайн-формату сьогодні в класі до вас підійшов Олексій і запропонував попрацювати над проєктом після уроків, ви погодились. Як же ви обурилися, коли ви почули, що Олексій використовує якийсь інший перелік розділів. Він заявив, що вже підготував три розділи, один з яких — саме той, який вже написали ви! Ви шалено розгнівані! Ви швидко зібрали свої речі та пішли геть. Це ж треба, як міг Олексій так вчинити?
Бачення Олексія (конфіденційна інформація для групи «Олексій»)
Увесь цей час ви активно працювали над проєктом. Назви деяких розділів переформулювали, оскільки вважаєте, що так проєкт виглядатиме логічніше. Ви вже підготували три ключові, на ваш погляд, розділи, готові були все презентувати та узгодити з Тетяною.
Сьогодні ви повернулися до навчання у звичайному режимі й запропонували Тетяні попрацювати над проєктом після уроків. Яке ж було ваше здивування, коли Тетяна почала дуже емоційно реагувати на пояснення щодо зміни розділів. Здається, дівчина навіть образилась, коли ви показали вже опрацьовані розділи… Тетяна просто вибігла з класу… Це вас дуже розізлило — як вона може не цінувати ваші старання?! Ви розгублені.
